Завершився черговий виїзд вихідного дня від Команди Туре. Цього разу сплавлялися унікальними річками Свіча та Мізунка в Карпатах. Адже їх можна “катнути” тільки в кінці березня або на початку квітня, коли в Ґорґанах та Бескидах починає сходити сніг і потоки стають повноводними і придатними для сплаву.
Перший день – річка Свіча
Першого дня на рафтингу погода нам сприяла, було сонячно та безвітряно. Ділимося на дві групи: одна вирушає на сплав, інша (я, Ростик та Маруся) – пакує табір та теж вирушає, проте, з невеликим запізненням. Йти незнайому річку і не боятися її – це неймовірні відчуття, головне насолоджуватися сплавом. Саме такі емоції ми пережили “катаючи” Свічу. Кожна хвилька, “бочка”, гряда, шивера, поріг – незнайомі – тим і цікавіше. Одним словом, всі в захваті. Поки перевдягалися, мені і Ростику пощастило ще раз “катнути” Свічу. Почали трохи вище порогу “Пляшка”. Знову море задоволення та фану.
Свіча видалася не складною річкою. Якщо підібрати човен правильно, то кожен може сплавитися. З нами також були люди, які сплавлялись гірською річкою вперше. Тому, вони приблизно відчували те, що і я.
День другий – річка Мізунка
Уявіть собі: вчора було +10, а сьогодні сніг. Уявли? Хех… Але так зустріла нас Мізунка – п’ятьма сантиметрами снігу. Проте, ніщо не могло нас зупинити.
Сідаємо в каяки вчотирьох, проводимо інструктаж для менш досвідчених. Попереду Кривуля – “цікавий” водоспад, ну дууже багато води, “кусючі” бочки та улова. Нестандартний злив в кінці порогу, якщо коротко. Проходимо. Адреналін в крові зашкалює. Підкусує улово між слайдами. Останній злив. Заходжу на язик. І я в дамках. Іду на ще одне коло по Кривулі. Проходжу і стаю на страховку з води. Кривулю катають всі, від бувалих, до менш досвідчених. І знову море радості, фану, задоволення. Накатавшись Кривулею, вирушаємо сплавом по Мізунці. Одним словом – класна річка. Далі був обід і дорога додому.
Підсумок
Річки Свіча і Мізунка доступні для всіх. Це може бути перший досвід катання гірськими ріками. А від катання невідомою річкою отримають задоволення бувалі “катальщики”.
Дякуємо кемпу Білий Слон за прокат спорядження 🙂