Як все відбувалось:
8.00 кемп Білий Слон, сонце ховається десь за горами, а мороз лютує по долинах!
Поруч дзвенить Черемош, скутий кригою і кличе скупатись в його прохолодних обіймах.
Біжимо поглянути на градусник, що висить на стіні Наїдальні.
Ого, … мінус 20. Бррр… купатися зразу перехотілося.
Але хлопці сказали, мусять зробити, а вони слово тримають!
Перевдягаємось і у складі мус’є Антоніо та мус’є Борман (наголос на другий склад) та двох приручених вовків – Джамбо і Макс біжимо до ополонки, яку прорубали місцеві жителі при впадінні ріки Дземброня в Чорний Черемош.
Проблемка – ополонка замерзла і проломити ногами її не вдалося ='(.
Ну що ж, будемо купатись в руслі Черемоша, яке мов різана рана пульсує на тілі крижаних гір.
Спочатку, мус’є Антоніо, бо в нього тапочки і взагалі – він гарячий хлопець, що навіть сонце може з’їсти.
Роздягнувся…
… окунувся…
…потрусив гривою, як лев…
… порозкошував на сніжку, як тюлень … =)
… та й одягнувся. Все просто. Тільки пара і лід на волоссі говорять, що на вулиці таки зимна зима.
За ним мус’є Борман… (наголос пам’ятаєте де?).
Трохи бравади (ну ж бо то бравий козак)))
…трохи переляку…
…і холодні обійми Черемошу приймають ще одне гаряче тіло!
.
Кілька миттєвостей і тіло вже хоче в тепло. Найбільша проблема – мерзнуть руки.
Вдягаємось і біжимо грітися в лазню Білого Слона. Сьогодні вона працює цілий день і є безкоштовною для всіх сміливців, що купаються в Черемоші – так що заходьте погрітися. Деталі ТУТ>>>
Гріємось і п’ємо чайок.
Найбільша проблема – «запари» зайшли в руки. Сподіваюся, що кияни знають що таке «ЗАПАРИ». Йо?
А потім, смачний сніданок з домашніми десертними сирками в глазурі і #ВйоДоПраці
Але круто! 🙂