DSC_0284_filtered

З 6 по 8 квітня 2012 року відбулися змагання з водного туризму «Турнір на Пруті – 2012». Ці змагання стали першою спробою за багато років відновити практику проведення водних змагань на найскладнішій ріці України.
Спроба вийшла вдалою – води вистачало, пороги і бочки тішили і полоскали учасників. А слаломна траса своєю складністю, цікавістю і емоційністю явно перевищувала траси Чемпіонатів і Кубків України.
Ще б з погодою краще домовитися, бо недільний сніг був трохи недоречним :-).
Ініціатором і організатором змагань виступив львівський туристський клуб «Аргонавт – Манівці», за що їм велика дяка.
А участь у змаганнях взяли представники зі Львова, Тернополя, Полтави, Чорткова і с. Залісся – більше 40 спортсменів.

Змагання складалися з трьох етапів.
Довга кваліфікаційна гонка від Татрова до Ямненського пролому.
18 кілометрів простішою частиною ріки, де зустрічалися пороги тільки до ІІІ к.с. За результатами цієї гонки мав відбутися відсів непідготовлених екіпажів, щоб уникнути аварійних ситуацій на наступних – технічно складніших ділянках Прута. Та результати були щільними і далі поїхали всі.

Одразу після гонки кваліфікації відбувся наступний етап змагань: коротка гонка – «Спринт» з елементом рятувальних робіт – переворотом. Цей етап проводився вже на набагато складнішій ділянці ріки з порогами до IV к.с. – в Ямненському проломі. Тут учасникам окрім швидкості довелося поборотися із струями, валами, бочками і прижимами в Прикарпатському порозі і на порозі Довбуша, а в середині гонки усіх чекав обов’язковий елемент – переворт судна і постановка його на рівний кіль. Тож покупатися довелося навіть тим, хто не перевертався у порогах.

Ну а в неділю був найцікавіший етап змагань – слалом в Прикарпатському порозі. І хоча сніжок намагався остудити завзяття учасників, та гостра боротьба і адреналінова траса підігрівали спортсменів. Фінішували всі, хоча без переворотів не обійшлося.

DSC_0216_filtered

Тернопіль на цих змаганнях презентували хлопці з команди «TURE» і повернулися вони із змагань не з порожніми руками.
Перше місце в класі катамаранів-двійок – екіпаж: Горон Володимир і Горунович Назар
Третє місце в класі катамаранів-двійок – екіпаж: Забуга Петро і Плішко Андрій
Друге місце в класі байдарок – екіпаж: Владимир Олег і Герасимів Юра
Третє місце в класі каяків – Лазаренко Андрій.

Загалом, усе пройшло весело, насичено, емоційно. Були звичайно ж і незначні проколи, прорахунки чи недогляди, та як без них першого разу. Проте головне завдання усіх туристських водних змагань було виконано на 100 % – підвищення майстерності і зменшення аварійності проходження складних порогів. Ці навики і знання будуть корисними усім учасникам у їхніх дальніх і ближніх виїздах на гірські ріки в пошуках «білої води».

Враження від виїзду команди TURE на змагання з водного туризму «Турнір на Пруті – 2012»

Усе, змагання відганялися, медалі і грамоти привезли 🙂
Команд і учасників було небагато, та поборотися було з ким. Змагання проводилися вперше, тому були недогляди, глюки і накладки, та хороша вода і позитивна атмосфера те все компенсували з надлишком. У таку воду на Пруті не попадав ще з 2003 року, то ж поганятися було де.
Погода, то окрема історія:
У п’ятницю було похмуро і тепло, в суботу зранку зарядив дощ, а з обіду так смажило сонце, що думки про завтрашні невтішні прогнози здавалися квітневим жартом. Та гідрометцентр, нажаль, не помилився і сніг випав, температура впала і було холодно. Та що поробиш, мокру гідру на себе все рівно довелося натягувати.

П’ятниця
Заїхали на галявину біля «Гуцульщини». Поруч з нами розквартирувалася екстравагантна команда с. Залісся – «Жужик на Млинцях» у складі Гори Бориса і Любомира 🙂 + «Жужик», як без нього.
Екіпаж Назара виїхав з Тернополя раніше, то ж Назар і Олег, а також команда «Жужик на Млинцях» встигли один раз прокататися по Пруту.
Наші стрибнули водоспад. Назар зробив це вперше, а Олег, взагалі, вперше сидів на гірські ріці. Так що хлопи як дуби :-).
Розбиваємо табір, в’яжемо другу двійку, заявляємось на змаганнях.
Субота
Зранку зарядив дощ, температура трохи впала. Закидаємось в Татарів і стартуємо довгу гонку.
В двійках головна інтрига – хто кого взує, ми Борис чи він нас. Окрім того була ще й темна конячка – Плішко з Забугою. Загалом тут їхало 5 екіпажів.
Борис для змагань обрав довгу двійку, на якій переміг на нещодавньому Кубку України, а ми обрали короткий слаломний катамаран (подяка за човен Задорожному Роману і Файним Мандрам), адже міняти судно на етапи заборонено правилами, то ж робили ставку на слалом.

DSC_0272_filtered

В каяках головна інтрига – чи всі фінішують. Скажу наперед – дійшли усі. Лазаренко не перевертався, бо ще не вміє ескімоси ти в порогах, а інші – кілялися, бо вміють вставати. Вловлюєте логіку? 🙂 Загалом каякерів було аж 4 сміливці.

В четвірках фаворитами була команда від Горобця і наш екіпаж – Горунович Петро, Ахадов Ельнур, Онушканець Василь і Сус Олег.

Четвірок назбиралося аж 6 екіпажів.

DSC_0166_filtered

Ну а в байдарках уже всі в призах, бо човнів тільки два – екіпаж з Тарасом Горобцем і наші – Владимир Олег і Герасимів Юра. Хлопці ще перед стартом не знали, хто буде капітаном, а хто матросом, та якось таки розібралися – певно палички тягнули. Ставку зробили на важкий і пробивний передок, там засів Юра, який мав сильну охоту покупатися на валах і бочках. За пів години до старту латали байдарку, яку неясно хто і коли трохи попсував.

Першими стартували двійки.
Полтава, Манівці, Забуга з Плішком, я з Назаром, Жужики. Розрив між екіпажами – 2 хвилини. Гонка 18 кілометрів – приблизно година роботи. Є шанс когось догнати. Жартома домовляємося, що якщо наженемо наших, то вони далі блокують «жужиків».
Стартуємо. Одразу відчулося, що треба було саме на цьому каті потренуватися, бо і упори трохи не ті, і інша специфіка руху. Та приноровилися. Спочатку здається Борис нас наздоганяв, та потім ми пішли у відрив, нагнали львів’ян, яких вже обігнав Петро з Андрієм, нагнали і їх, ну а в самому кінці гонки нагнали і Полтаву, яка стартувала першою. На фініші нас зустріли судді. Після фінішу усіх двійок одразу є результати. Ми перемогли. Відрив від команди «Жужик на Млинцях» – 35 сек. Небагато, але на слаломі має бути легше. Забуга і Плішко – треті.

DSC_0257_filtered
Холодно, пробуємо розкласти ватру на кам’яному березі, адже треба чекати всі екіпажі, а потім ще коротка гонка і переворот. Та тут як тут якісь п’яні охоронці з «матами», розборки, в яких Борис брав найактивнішу участь, спроби охоронців дістати зброю, невеличка потосовка. Та закінчується все добре – вони тікають до своєї будки, за ним женеться Гора і кричить їм «До буди, пішли до буди…». Охоронці в поривах люб’язності показують середній палець і підтюпцем прямують до тої самої буди. Потім ще буде начальник охорони, вже тверезий і більш адекватний. З ним усе обійшлося без конфронтації. Палимо ватру, гріємось чекаємо всіх і чекаємо наступного етапу.
Наша четвірка – друга, каяк і байдарки дійшли.

Коротка гонка дійсно була короткою. Кілька цікавих порогів, переворот навпроти галявини «Кохання» і фініш під мостом перед першою сходинкою до водоспада. Та після «довгої» і тривалого очікування їхалося важко. На фініші ми знову в переможцях, «жужики» другі, Петро і Андрій – треті.
Усе, сьогодні відганялися. Чекаємо каяк, байдарку і йдемо в табір.
Наша четвірка не стартувала, бо після тривалого очікування на страховці хлопці перемерзли, а під час вилізання по хащах на берег – пошкодили катамаран, тож далі їм вже не до змагань.

Виходить сонце, стає жарко, готуємо обід і готуємось до наступного сплаву по Пруту – покататися.
Ідемо трьома каяками – Лазаренко Андрій, Гора Любомир, Владимир Олег. І двома двійками – я з Юлею і Ельнур з Василем – страхуємо каяки.
На Прикарпатському в Олега два кіля і два самосплава відповідно, а у нас з Юлею – дві рятувальних операції. Все проходить успішно, спорядження і люди цілі, адреналін стікає по ногах в гідрошкарпетки. Далі їдемо двома двійками і двома каяками. Водоспад стрибаємо я з Лазаренком і Вася з Ельнуром. Все успішно, без переворотів.

Втомленні і задоволенні вертаємось в табір.

DSC_0035_filtered

Неділя
Зранку квітень вітає усіх з Новим Роком і посипає сніжком.
Стоїмо біля ватри, гріємось і налаштовуємось залізати в холодні і мокрі гідрокостюми. Жартома обговорюємо варіант неучасті у змаганнях. Перші три місця в двійках розділимо між собою 🙂
Та слаломна траса висить і чекає, то ж їдемо.
Лазаренко перевертається ще на підході до слалому – на шивері перед Прикарпатським порогом, відігріває замерзлі руки і готується в бій.
Перед першою спробою з Назаром проїжджаємо трасу до середини, береться все, вода у порівняні з вчорашнім днем трохи впала. Ворота тут судяться як і колись – 5,10, 20 і 50, то ж буде цікаво.
Почалося. На першій спробі беремо всі ворота, хоча їдемо повільно – розглядаємось. У зв’язку із падінням води деякі ворота втратили проходимість і довелося там перетягуват катамаран, та все рівно було цікаво.
Друга спроба вийшла більш динамічною.
Лазаренко і байдарка все проходять без оверкілів, хоча багато воріт пролітають збоку. Горобець перевертається на байді в першій спробі.
На фініші палимо ватру, гріємось і беремося за знімання траси.
За цей час Ельнур, Вася, Петро Андрійович і Олег ще кілька разів катаються по Пруту на двійках і стрибають водоспад. Вже не так вдало, як перший раз, але без переворотів.

Збір табору, нагородження, смачний обід і дорога додому.
Ось так ми відзмагалися на Пруті і наступного року знову поїдемо, бо така ріка заслуговує на увагу.

Зауваження-пропозиції організаторам:
+ більше реклами змагань, щоб було більше екіпажів і гостріша боротьба
+ не задіювати учасників на страховці, бо це холодно, далеко обносити і втрачається змагальний момент
+ щоб судді не втрачали протоколи 🙂
+ піднімати прапор і співати гімн
+ знімати трасу після обіду і перевдягання в сухе, бо можна було замерзнути 🙂
+ при поганій погоді продумувати ватри на фінішах і стартах
+ робити водоспад як етап змагань
+ коректувати слаломну трасу згідно рівня води

Фото з Турніру на Пруті 2012 від Андрія Плішка