*ймила – діалектичний, об’ємний термін,
що може означати цілий ряд процесів і ознак:
захопила, торкнулася, зловила, зачепила і т.д.
Тут використано для опису цих значень,
а також присутня гра слів ймила – вмивала – мила.
Використовується в селах на Західній Україні.
В даному випадку була підказана «Місним Вітьком»

На ці вихідні (20 – 22 листопада 2015 року) ми знову запланували ПОХО-ДЕНЬКИ з БІЛОГО СЛОНА.
Хотіли потрапити кудись у гори, відвідати цікаві та мальовничі місця, набратися позитивних емоцій, доброї втоми та ковтнути краплину адреналіну. Але прогноз погоди говорив про сумне – безперервні дощі.

Нас це не зупиняє і ми їдемо, сподіваючись на чудо…
І воно трапилося, бо таки вдалося побувати в цікавих місцях, а втоми і адреналіну було аж з лихвою. Хоча в гори не піднімалися.

Перші кілометри дороги по Чорному Черемошу зняли всі питання: з гори вода лила як з відра, тож туди йти не було резону. А на ріці враження та адреналін бурлили, клекотали  і кликали до пригод. Ми вибрали КАЯКІНГ та РАФТИНГ. Хоча Сапіга Сергій агітував за гори 🙂

Заїжджаємо в кемп Білий Слон, швидкий перекус, перевдягання, вибір човнів і поділ по екіпажах.
Рівень води високий – маркований камінь з позначками повністю залитий, тож сплав обіцяє бути цікавим і можуть бути аварійні ситуації …

Фото зроблено в вересні і камінь тут видно ще добре

По човнах розділилися наступним чином – три поліетиленових каяки, надувна одиничка, надувна двійка та маленький рафт.

В порозі Дземброня перша пригода – Вітя «запускає тюленя», та самостійно, з човном та каяком, вибирається на берег. Зливає воду і рушає далі. Досвіду у нього малувато, а на такій воді він ще взагалі не ходив, та бореться завзято.

До Гучків їдемо без пригод і дуже швидко. А вже на другій сходинці починається…

Іду в поріг першим, щоб підстрахувати Вітька, всі інші вже з досвідом і на їхні перевороти не розраховую.

В бочці його заварює і від знову «тюленить».
Роблю все по інструкції: виїжджаю на струю, ловлю весло і каяк, Вітьок пливе до берега, віддаю йому весло, чіпляю каяк на «трамвайчик». Напруга ситуації спадає, піднімаю голову і бачу, що по воді «пливуть» усі – історія закручується по крутому.

DSC_0442

Перевернута надувна двійка з Ростиком і Катериною, надувна одиничка з Антоном, каяк і Владимир Олег в обнімку. Все змішалось, люди, весла… Добре, що хоча би рафт втримався від оверкіля 🙂

На третій сходинці Гучків велика колода перегородила русло під лівим берегом і всіх «робінзонівкрузо» несе на нього. Мене, з другим каяком на буксирі туди ж – за компанію.
Доводиться добряче налягти на весла і таки вирулити від колоди та зачалитись в улово. Краєм вуха чую чіткі вказівки Ростика до Катерини. Вони проявили характер, перевернули байдарку на воді, залізди в неї та продовжили сплав. Залишаю «поліетилен» Ростику в улові і рушаю ловити надувашку Антона, що бере курс на четверту сходинку Гучків. Вчепити на трамвай її не встигаю, та забиваю в улово перед порогом, де її ловить Антон, що прибіг берегом.

Як з ситуацією розібрався Олег – не знаю. Але після оверкіля він зачалився з усім на берег, хоча весло зігнув навпіл у боротьбі із стихією. Певно було не легко.

DSC_0416

Всі віддихуються, відпльовуються, зливають адреналін і продовжують сплав. Попереду Гук і переїзд на Бистрець.

В порозі вода як какао, а вали як гори, та всі проходять легко, окрім рафта. Ця «велика калоша» вилітає на камінь і перевертається. Хоча вже через 5 секунд екіпаж заганяє човен в улово, всі люди і весла на місці. Тож вони продовжують сплав.

Фінішуємо за Гуком, вантажимось та переїжджаємо на Бистрець. Вже вечоріє, тож вирішуємо іти тільки “нижній каньйон” – ділянка протяжністю 1 – 1,5 км, на якій вода з шаленою швидкістю та потугою мчить донизу утворюючи безліч цікавих місць, порогів, валів і бочок. В руслі де-не-де стирчать чи пливуть колоди.

Сутеніє, ми стартуємо.
Цього разу нас менше і човни менші також. Два поліетиленових каяки і три надувні.
Сто метрів від старту і Сергія виносить на колоду, човен затискає під водою. Чалюся нижче по течії, перелізаю до нього на середину ріки і разом намагаємось видерти надувашку з-під води. За цей час повз нас проносяться інші учасники сплаву, з суворими поглядами, що не помічають нічого навколо.

Трохи часу витрачаємо на звільнення каяка, потім, ще трохи на те, щоб разом перебратися на твердий берег. Сідаємо на воду та продовжуємо сплав.

Вода захоплює на всі 100%: захоплює човен, тебе, дихання, погляд та емоції. Шаленіє вона і ти разом з нею, вона мчить донизу, а ти мчиш до фінішу з швидкістю експреса. Тому дії мусять бути точними і виваженими.
Не всім це вдається: Антон вибирається на берег без човна і весла, зробивши добрячий заплив під водою. Сергій знову перевертається вже майже на самому фініші. Олег, я і Вітя без пригод виходимо на простори Черемошу.
Ще невелика гонка за веслом Антона, що пробує втекти у широкі світи. Вітя ловить його аж на першій сходинці Гучків і на тому світловий день та наші пригоди закінчуються.

Фотографій з Бистреця немає, бо сутеніло, та є чудове відео, яке добре продемонструє динаміку сплаву. Скоро в кінотеатрах.

Споряга вся на місці, руки-ноги цілі, хоча є маленькі «потертості». Вантажимось і рушаємо в кемп.
Тут смачна вечеря, перегляд фото і відео зі сплаву, та парка лазня на закуску.

А дощ продовжує тарабанити по даху піднімаючи рівень води в ріці.

Тож якщо восени хочеться пригод і каякінгу, якщо прогноз показує таку картинку, то варто їхати і ловити воду.

weather

Кемп Білий Слон завжди радо чекає і тут завжди комфортно.
Адже мокрий і холодний адреналін та комфортне проживання чудово поєднуються тут і не тільки весною. Про це вже писалося у статті.

І ВІДЕО НА ЗАКУСКУ