В передостанні вихідні жовтня Ture Team організовувала вже традиційний Нічний Чорногірський Марафон.
Захід проходить під гаслом NATURE of TORTURE, та проводиться для втіхи організаторів та знущання над учасниками 🙂
Мета проста: швидко пройти або пробігти Чорногірським хребтом від села Кваси до кемпу “Білий Слон”. Усі, хто дістануться фінішу, вважаються переможцями.

Цьогоріч на Чорногірську стежку вийшло 34 учасники, серед них – 6 дівчат. Ну і вже звичні до таких дистанцій маламут Джамбо та маламут Макс.
Найстаршому учаснику виповнилося 43 роки, наймолодшому – 19. Географія марафонців була доволі широкою: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернівці, Київ, Вінниця, Донецьк, Миколаєв,  м. Радомишль, Житомирської області, м. Заставна, Чернівецької області, а також с. Лука, Івано-Франківської області.

DSCN4196_2

22 жовтня о 1 годині ночі у селі Кваси пролунав стартовий сигнал і 34 ліхтарики та вісім собачих лап помчали до фінішу. 

Тут вже час і про погоду згадати. На цих змаганнях вона була примхлива, як “гуцулка на виданню” 🙂
В Квасах учасники тішились теплом, зоряним небом і безвітряною погодою, а вже на спуску з Петроса їх поливало холодним дощем, який з часом перейшов у мокрий сніг та сильні пориви вітру. Напевно що один з учасників марафону “накаркав” при підйомі до Біостаціонара, коли сказав: “Таке відчуття, що зараз Новий рік – ніч, я кудись іду і точно знаю, що потім буду два дні відходити. От тільки снігу бракує”
На Говерлі снігу вже не бракувало.

 

Дистанцію проходили хто як міг і до чого готувався, а дехто навіть так, як не міг. Хтось траверсував все що можна, а хтось дерся на всі пагорби, хтось тягнув до фініша, але з середини дороги скидався вниз, а хтось таки дотягнув до переможного кінця і проявив неабияку силу духу та міцність характеру. Хтось блукав, хтось підмерзав, хтось біг, а хтось йшов. Хтось фінішував на Заросляку, хтось в кемпі “Білий Слон”, а хтось, навіть, у Лугах. У кожного був свій шлях, свій спосіб його подолати та своя вершина можливостей. І тішить те, що на цьому марафоні здається кожному вдалося відчути їх.
Завершилась важка марафонська доба у затишному кемпі “Білий Слон”, де усіх чекала тепла вечеря та парка карпатська сауна, що чудово допомогла відновити сили.

Про пережиті емоції та враження чудово розповів Кравчук Віталій (27 років):

 Последние несколько лет особо регулярным спортом не занимался: так наскоками, немного бег, велик, груша. Когда мне поступило предложения махнуть в поход в горы, сразу согласился, решил, так сказать, одним махом отбить все свои постоянные посиделки за компом. Все мои знакомые говорили мне, что зря я иду в такой поход неподготовленным. И я понимал, что мне будет тяжело, но я даже не представлял насколько.
   Когда бамкнуло 1 час ночи, все отправились в путь. Я решил идти с инструктором, который шел последним и страховал всех отстающих. Так я думал, что выиграю, потому что мы не будем спешить, а, значит, идти будем медленно.
   Проблемы начались незадолго после старта. Так как в походы я не хожу, то даже обуви не имел специальной. Поэтому купил себе новую перед походом. И это было не самое умное решение :). Ботинки начали натирать ноги. Хорошо, что у меня были запасные кроссы. Но когда начал падать дождь, они промокли: пришлось топать в мокрых.
   Первый барьер – физический, да и психологический тоже, во время подъема на гору Петрос. Шел я последним, так как просто не хватало сил идти на равных с ребятами впереди меня. Где-то по средине подъема меня посетила мысль просто упасть и лежать. Но ночь, кругом медведи ходят – страшно :).
   И вот наконец-то мы дошли до вершины горы. Ветер ужас какой сильный был. Хотя бывалые говорили, что это не сильный ветер. Когда мы стали спускаться, начал падать дождь: не сильный, но он не прекращался до конца похода. Спуск для меня давался значительно легче подъема, можно было немножко передохнуть. А в голове витала только одна мысль: «Когда же это закончиться».
    Час-два мы шли более-менее по равнине. Я уже промок до нитки: сухой оставалась только одна голова. Когда мы приблизились к подъему на Говерлу, инструктор Вова сказал, что сейчас начинается затяжной подъем. Вот весь этот подъем я думал, какой ж это «затяжной подъем» – это какой-то бесконечный подъем. И вот наконец-то мы дошли до какой-то будки на высоте около 1800 м и решили в ней немного передохнуть.
   Я замерз ужасно. И представьте себе: я человек, который если ноги намокнут, срочно бегу домой, одеваю 2 пары носков и пью весь вечер чай с малиной, чтоб все было норм :). А тут ты выкручиваешь перчатки, носки, одежду, одеваешь опять на себя и начинаешь подниматься на Говерлу. Это был для меня шок.
   Ветер тут уже посильней был, чем на Петросе, да и температура ниже. Я прям чувствовал, как меня обдувает до костей. Я думал, что после такого похода я на недельку лягу в постель и буду болеть. Подъем на Говерлу был тяжелым. До этого мы уже были в пути часов 9-10, поэтому усталость давала знать о себе. А еще, ты вроде бы смотришь вверх и видишь вершину, поднялся, смотришь опять – и снова такая вершина. И это, кажется, длиться бесконечно. Если не ошибаюсь, где-то за 15-20 таких подъемов все-таки мы добрались до вершины. Радость мою передать трудно, так как я знал, что после Говерлы мы спускаемся и идем уже домой. Знал бы я, что нам предстоит еще часа 4 топать не был бы таким веселым :). Правда, эти последние 4 часа мы все время спускались вниз. Поэтому особо тяжело не было. Хотя, поскольку мы столько времени уже шли, у меня буквально тряслись ноги :).
   В общей сумме, поход длился где-то 13-14 часов. Что для первого раза, считаю, – по самое не хочу. Я не заболел, хотя был практически уверен, что заболею. Вообще, как-то даже и не вериться. Но самое главное – я обрел веру в себя и свои силы. Это были самые трудные часы в моей жизни. Но я бы их ни на что не променял. Только в таких условиях, в которых ты преодолеваешь сам себя, ты растешь и крепнешь. Теперь я 100% буду чаще ездить на подобные мероприятия и всем рекомендую :).

Та й у решти учасників емоцій вистачало, про що свідчили їхні дописи у соціальних мережах. =)

 

Результати Нічного Чорногірського Марафону:

№ Прізвище та ім’я Точка фінішу
1 Бідюк Віталій Кемп Білий Слон
2 Космірак Ростислав Кемп Білий Слон
3 Жолобан Іван Кемп Білий Слон
4 Зуєв Андрій Кемп Білий Слон
5 Склярчук Ольга Кемп Білий Слон
6 Янів Маріанна Кемп Білий Слон
7 Гайсенюк Андрій Кемп Білий Слон
8 Сус Роман Кемп Білий Слон
9 Музиря Станіслав Кемп Білий Слон
10 Слободян Роман Кемп Білий Слон
11 Хомич Роман г. Данциж – Заросляк
12 Гнидюк Богдан г. Данциж- Заросляк
13 Войчишен Євгеній г. Данциж-Заросляк
14 Гаталяк Сергій г. Данциж-Заросляк
15 Ковальчук Віталій г. Данциж-Заросляк
16 Панько Олег г. Данциж-Заросляк
17 Дзедзик Ромко г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк
18 Убийвовк Микита г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк
19 Яцик Володимир г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк
20 Мисак Володимир г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк
21 Фернеза Северин г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк
22 Дідула Павло г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк
23 Арендарчик Андрій г. Туркул – оз. Несамовите – Заросляк
24 Василівський Іван г. Говерла – Заросляк
25 Козак Андрій г. Говерла – Заросляк
26 Петрочко Марія г. Говерла – Заросляк
27 Кокіна Анна г. Говерла – Заросляк
28 Півторак Марія г. Говерла- Заросляк
29 Горон Володимир г. Говерла – Заросляк
30 Горон Дарія г. Говерла – Заросляк
31 Кравчук Віталій г. Говерла – Заросляк
32 Уруський Руслан метеостанція під г. Пожижевська
33 Маруняк Роман метеостанція під г. Пожижевська
34 Русиняк Микола с. Луги

 

23.10 відбулося нагородження. Стильні футболки з символікою змагань знайшли своїх щасливих власників.

DSC_5723 (1)_1

Більше фотографій можете переглянути ТУТ >>>

Сподіваємось, що наступного року кількість аванTURистів для участі у Нічному Чорногірському марафоні збільшиться, а погода потішить нас теплом та сонечком!