В передостанні вихідні жовтня Ture Team організовувала вже традиційний Нічний Чорногірський Марафон.
Захід проходить під гаслом NATURE of TORTURE, та проводиться для втіхи організаторів та знущання над учасниками 🙂
Мета проста: швидко пройти або пробігти Чорногірським хребтом від села Кваси до кемпу “Білий Слон”. Усі, хто дістануться фінішу, вважаються переможцями.
Цьогоріч на Чорногірську стежку вийшло 34 учасники, серед них – 6 дівчат. Ну і вже звичні до таких дистанцій маламут Джамбо та маламут Макс.
Найстаршому учаснику виповнилося 43 роки, наймолодшому – 19. Географія марафонців була доволі широкою: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернівці, Київ, Вінниця, Донецьк, Миколаєв, м. Радомишль, Житомирської області, м. Заставна, Чернівецької області, а також с. Лука, Івано-Франківської області.
22 жовтня о 1 годині ночі у селі Кваси пролунав стартовий сигнал і 34 ліхтарики та вісім собачих лап помчали до фінішу.
Тут вже час і про погоду згадати. На цих змаганнях вона була примхлива, як “гуцулка на виданню” 🙂
В Квасах учасники тішились теплом, зоряним небом і безвітряною погодою, а вже на спуску з Петроса їх поливало холодним дощем, який з часом перейшов у мокрий сніг та сильні пориви вітру. Напевно що один з учасників марафону “накаркав” при підйомі до Біостаціонара, коли сказав: “Таке відчуття, що зараз Новий рік – ніч, я кудись іду і точно знаю, що потім буду два дні відходити. От тільки снігу бракує”
На Говерлі снігу вже не бракувало.
Дистанцію проходили хто як міг і до чого готувався, а дехто навіть так, як не міг. Хтось траверсував все що можна, а хтось дерся на всі пагорби, хтось тягнув до фініша, але з середини дороги скидався вниз, а хтось таки дотягнув до переможного кінця і проявив неабияку силу духу та міцність характеру. Хтось блукав, хтось підмерзав, хтось біг, а хтось йшов. Хтось фінішував на Заросляку, хтось в кемпі “Білий Слон”, а хтось, навіть, у Лугах. У кожного був свій шлях, свій спосіб його подолати та своя вершина можливостей. І тішить те, що на цьому марафоні здається кожному вдалося відчути їх.
Завершилась важка марафонська доба у затишному кемпі “Білий Слон”, де усіх чекала тепла вечеря та парка карпатська сауна, що чудово допомогла відновити сили.
Про пережиті емоції та враження чудово розповів Кравчук Віталій (27 років):
Последние несколько лет особо регулярным спортом не занимался: так наскоками, немного бег, велик, груша. Когда мне поступило предложения махнуть в поход в горы, сразу согласился, решил, так сказать, одним махом отбить все свои постоянные посиделки за компом. Все мои знакомые говорили мне, что зря я иду в такой поход неподготовленным. И я понимал, что мне будет тяжело, но я даже не представлял насколько. Когда бамкнуло 1 час ночи, все отправились в путь. Я решил идти с инструктором, который шел последним и страховал всех отстающих. Так я думал, что выиграю, потому что мы не будем спешить, а, значит, идти будем медленно. Проблемы начались незадолго после старта. Так как в походы я не хожу, то даже обуви не имел специальной. Поэтому купил себе новую перед походом. И это было не самое умное решение :). Ботинки начали натирать ноги. Хорошо, что у меня были запасные кроссы. Но когда начал падать дождь, они промокли: пришлось топать в мокрых. Первый барьер – физический, да и психологический тоже, во время подъема на гору Петрос. Шел я последним, так как просто не хватало сил идти на равных с ребятами впереди меня. Где-то по средине подъема меня посетила мысль просто упасть и лежать. Но ночь, кругом медведи ходят – страшно :). И вот наконец-то мы дошли до вершины горы. Ветер ужас какой сильный был. Хотя бывалые говорили, что это не сильный ветер. Когда мы стали спускаться, начал падать дождь: не сильный, но он не прекращался до конца похода. Спуск для меня давался значительно легче подъема, можно было немножко передохнуть. А в голове витала только одна мысль: «Когда же это закончиться». Час-два мы шли более-менее по равнине. Я уже промок до нитки: сухой оставалась только одна голова. Когда мы приблизились к подъему на Говерлу, инструктор Вова сказал, что сейчас начинается затяжной подъем. Вот весь этот подъем я думал, какой ж это «затяжной подъем» – это какой-то бесконечный подъем. И вот наконец-то мы дошли до какой-то будки на высоте около 1800 м и решили в ней немного передохнуть. Я замерз ужасно. И представьте себе: я человек, который если ноги намокнут, срочно бегу домой, одеваю 2 пары носков и пью весь вечер чай с малиной, чтоб все было норм :). А тут ты выкручиваешь перчатки, носки, одежду, одеваешь опять на себя и начинаешь подниматься на Говерлу. Это был для меня шок. Ветер тут уже посильней был, чем на Петросе, да и температура ниже. Я прям чувствовал, как меня обдувает до костей. Я думал, что после такого похода я на недельку лягу в постель и буду болеть. Подъем на Говерлу был тяжелым. До этого мы уже были в пути часов 9-10, поэтому усталость давала знать о себе. А еще, ты вроде бы смотришь вверх и видишь вершину, поднялся, смотришь опять – и снова такая вершина. И это, кажется, длиться бесконечно. Если не ошибаюсь, где-то за 15-20 таких подъемов все-таки мы добрались до вершины. Радость мою передать трудно, так как я знал, что после Говерлы мы спускаемся и идем уже домой. Знал бы я, что нам предстоит еще часа 4 топать не был бы таким веселым :). Правда, эти последние 4 часа мы все время спускались вниз. Поэтому особо тяжело не было. Хотя, поскольку мы столько времени уже шли, у меня буквально тряслись ноги :). В общей сумме, поход длился где-то 13-14 часов. Что для первого раза, считаю, – по самое не хочу. Я не заболел, хотя был практически уверен, что заболею. Вообще, как-то даже и не вериться. Но самое главное – я обрел веру в себя и свои силы. Это были самые трудные часы в моей жизни. Но я бы их ни на что не променял. Только в таких условиях, в которых ты преодолеваешь сам себя, ты растешь и крепнешь. Теперь я 100% буду чаще ездить на подобные мероприятия и всем рекомендую :). |
Та й у решти учасників емоцій вистачало, про що свідчили їхні дописи у соціальних мережах. =)
Результати Нічного Чорногірського Марафону:
№ | Прізвище та ім’я | Точка фінішу |
1 | Бідюк Віталій | Кемп Білий Слон |
2 | Космірак Ростислав | Кемп Білий Слон |
3 | Жолобан Іван | Кемп Білий Слон |
4 | Зуєв Андрій | Кемп Білий Слон |
5 | Склярчук Ольга | Кемп Білий Слон |
6 | Янів Маріанна | Кемп Білий Слон |
7 | Гайсенюк Андрій | Кемп Білий Слон |
8 | Сус Роман | Кемп Білий Слон |
9 | Музиря Станіслав | Кемп Білий Слон |
10 | Слободян Роман | Кемп Білий Слон |
11 | Хомич Роман | г. Данциж – Заросляк |
12 | Гнидюк Богдан | г. Данциж- Заросляк |
13 | Войчишен Євгеній | г. Данциж-Заросляк |
14 | Гаталяк Сергій | г. Данциж-Заросляк |
15 | Ковальчук Віталій | г. Данциж-Заросляк |
16 | Панько Олег | г. Данциж-Заросляк |
17 | Дзедзик Ромко | г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк |
18 | Убийвовк Микита | г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк |
19 | Яцик Володимир | г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк |
20 | Мисак Володимир | г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк |
21 | Фернеза Северин | г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк |
22 | Дідула Павло | г. Ребра – оз. Несамовите – Заросляк |
23 | Арендарчик Андрій | г. Туркул – оз. Несамовите – Заросляк |
24 | Василівський Іван | г. Говерла – Заросляк |
25 | Козак Андрій | г. Говерла – Заросляк |
26 | Петрочко Марія | г. Говерла – Заросляк |
27 | Кокіна Анна | г. Говерла – Заросляк |
28 | Півторак Марія | г. Говерла- Заросляк |
29 | Горон Володимир | г. Говерла – Заросляк |
30 | Горон Дарія | г. Говерла – Заросляк |
31 | Кравчук Віталій | г. Говерла – Заросляк |
32 | Уруський Руслан | метеостанція під г. Пожижевська |
33 | Маруняк Роман | метеостанція під г. Пожижевська |
34 | Русиняк Микола | с. Луги |
23.10 відбулося нагородження. Стильні футболки з символікою змагань знайшли своїх щасливих власників.
Більше фотографій можете переглянути ТУТ >>>
Сподіваємось, що наступного року кількість аванTURистів для участі у Нічному Чорногірському марафоні збільшиться, а погода потішить нас теплом та сонечком!
Круто, а коли друга група (з 5-го учасника) в кемп прийшла? А то ми йшли та й виглядали – не бачили нікого і рятівникам на Піп-Івані сказали, що мабуть всі на Заросляк повалили. Молодці, що до кінця дійшли!
Там умовно дві групи було: Гайсенюк Андрій та Янів Маріанна тат Сус Роман, Склярчук Ольга, Музиря Станіслав та Слободяе Роман. Ці дві групи фінішували ввечері, близько 19:00. =)