Сидиш вдома, міркуєш: “Що то придумати на травневі? Куди податись? А, може, далі не злазити з крісла і відчувати себе, ніби одним цілим з ним.” А тут, на тобі))) Засвітило сонечко, заспівали пташки… І згадалось… Згадалось, як то воно було раніше…
Ой, І знову монітор перед очима… Наче щойно все було насправді… Хм…
Годі спогадів, все, їду до Білого Слона у гості!