Маршрут на Дністрі “КОЛО БІЗОНА”

Ідея маршруту не була новою. Ще минулого року – в жовтні, по схожій схемі провели мультиспортивні змагання «DNISTER CHELLENGE RACE», а на завершення сезону зробили «КОЛО» на SUP-ах під дзвін золотої осені.

Та прийшов новий рік, нова весна і все сприймається по новому. Окрім того, додалися каяки, тож з’явився новий досвід і нові враження. Маршрут вже остаточно сподобався, тому є потреба його описати і розповісти іншим – зацікавлюйтесь, приїжджайте і рушайте на пошуки своїх пригод в «КОЛІ БІЗОНА»

Отже, було нас четверо танкістів (один, швидше – артилерист)  і одна собака – маламут Джамбо. Двоє двоногих на SUP дошках і двоє на каяках.

Скажу чесно і одразу – каякерам було не легко, бо нести каяк і нести SUP це дві ВЕЛИЧЕЗНИХ різниці. Але переноски для каяків є, їх купили/пошили для різник CHEREMOSH (відео) та TURBAT KAYAK EXPEDITION, тому, щоб вони не припадали пилом на поличці, мусимо мучитись та носити каяки – тепер, навіть, на Дністрі. Окрім того, це чудова підготовка до більш складних виїздів, як вже згадувана TURBAT KAYAK EXPEDITION, що стартує 11 квітня.

Відчалюємо в 10.00 з кемпу Білий Бізон. Дехто заїхав ще попереднього дня і переночував тут, а дехто – в Луці живе від народження 🙂 Ще й теніс в суботу встигли пограти…

Погода просто казка, сонячно, тепло, легкий вітерець. Каякери одразу сіли і поїхали – на воді у них є певна перевага, а SUP-ер-артелерист кілька хвилин розбирався як воно, стояти і гребти – він вперше на цьому девайсі. Та ще до повороту ріки вже розібрався і поїхав по хвилях як крейсер.

За парканадцять хвилин на горизонті з’явилася Раківецька фортеця, минаємо її і причалюємо до джерела в кінці села. П’ємо найсмачнішу воду на Дністрі.

Дорогою ще пробували виміняти свої дошки на пароплавчик, що стояв пришвартований на березі з «відпочиваючими» на борту.  Та вирішили, що з ним перевалювати дністровський каньйон буде важкувато, тож гордо проїхали повз 🙂

На черговій меандрі ріки зустрічаємо прохолодні брили криги, що лежать тут ще з січня місяця. Найбільше їм тішиться Джамбо – певно згадує рідну Аляску.

В районі Унежа робимо легкий перекус на воді, п’ємо чайок та жуємо халву.  На SUP-і це робити легко і приємно… можна, навіть, лежачи.

Ще кілька помахів весла, кілька спалених калорій і причалюємо в гирлі ріки Золота, що з лівого берега вливається у Дністер. Перші 16 км нашої комбінованої мандрівки пройдено.

Пакуємось… тут вже у SUP-ерів перевага. Каякери довго припасовують і підганяють свої довжелезні човни.
Приходимо до висновку, що не завжди довший – значить кращий 🙂
SUP-и здуваємо і легко запихаємо в спеціальні наплічники.

Попереду трекінг до 6 км з порядним набором висоти. Для когось більш-менш звичний – з 12-15 кг за плечима, а для когось трохи дивний – з довжелезною ковбасою за спиною. Та приємне журчання ріки, співи птахів, аромати і кольорові спалахи квітів в лісі легко дозволяють про це забути. Йдемо, спілкуємось і насолоджуємось природою, що просинається після зимової сплячки.

Проходячи село Возилів наводимо трохи ажіотажу і шороху серед місцевих жителів і водіїв. Пішоходів з балістичними ракетами за спиною вони ще не бачили. Джамбо ж лякає курей та свиней, що прогулюються тут по трасі. Та світимось серед села ми не довго – ховаємось в лісову прохолоду і швиденько спускаємось до ріки.

Неділя, традиційний день відпочинку галицької вати на берегах рік, тож і тут – в альтанці «лабає шансон»… патріоти отдьіхают. Напевно, найближчі 30 років не варто робити альтанки на берегах Дністра, бо туди як бджоли на мед злітається бидло…

Знову надуваємось і сідаємо/стаємо на воду. Друга частина мандрівки проходить швидко, вітер попутній, веслується легко. З води оглядаємо водоспад «Дівочі Сльози». У SUP-ерів тут перевага – стоїмо вище, бачимо краще.

В районі Ісакова небо яскраво помережано кольоровими парапланами, що підсвічуються променями сідаючого сонця. Разом з сонцем і вони сідають на берег ріки. Перекидуємось словечком-жартом та їдемо далі.

Звідси вже зовсім близько до Бізона. Проходимо міст в Незвиську і причалюємо біля кемпу. Навеслувалися всі, а Джамбо ще й добряче набігався та наплавався.

Приходить час вечірньої, не менш цікавої, програми – топимо саманову лазню та смачно вечеряємо.

В 21.00 починаємо грітися в лазні та охолоджуватися у весняно-прохолодному та вечірньо-загадковому Дністрі.

І коли після чудового та втомливого дня, та паркої лазні заходиш в дністрові води, а з нічного неба на тебе дивляться зорі… тоді й приходить розуміння, що таке Щастя 🙂 Правда в Сашка це слово тепер більше асоціюється з службою в армії та війною на Сході 🙁

Під кінець лазнево-водних процедур закидаємо в піч картопельку в фользі із сальцем, швиденько смажимо її та поїдаємо з квашеними огірочками, кислим молочком та сиром мацарелла домашнього виготовлення. Все…, цей день вдався вже точно.

А далі приходить сон…

Так наше SUP-ання виглядало на відео: