#BizonWeekEnd тривають. Не стали виключенням і вихідні 7 — 8 липня. Ми знову вкручували педалі на Дністрі, розвідуючи та популяризуючи цю чудову локацію для двоколісного відпочинку.

велодень 1 #BizonWeekEnd
Рукомиш — Підзамочок — Бучач — Жизномир — Язловець — Русилів — Хмелева

Маршрут першого дня вдалося виконати на 100%, хоча без сюрпризів не обійшлося, а кількість цікавинок для відвідування просто зашкалювала.

Стартуємо у Рукомиші, попередньо оглянувши скельних храм.
Схід сонця, іванокупалівський туман над долиною Стрипи та співи десь вдалині додавали загадковості скельним гротам, де й розташований монастир. Місце варте уваги.

Далі ґрунтовою дорогою, що звивається мальовничою долиною Стрипи (рівень води для каякерського сплаву низький), котимо до руїн фортеці у Підзамочку. Здавна люблю це місце: сад під стінами фортеці та мальовничі краєвиди на долину Стрипи не залишать байдужим нікого.

Цей замок був північним форпостом більш важливого укріплення — замку в Бучачі, а вже від нього назву здобув і населений пунк — Підзамочок. Залишились приємно вражені тим, що на території замку відбуваються реконструкційно-консерваційні роботи.

Від Підзамочку виїжджаємо на асфальт і скочуємось затяжним спуском до центру Бучача. Тут оглядаємо ратушу, фортецю і ранкове місто з висоти замкової гори.

Вкотре переконуюсь, що зміни в країні таки ідуть на краще. На території замку зустрічаємо групу місцевих хлопців-велосипедистів, які цілу ніч катались на велосипедах по місту, святкуючи Івана Купала. Це, вочевидь, краще, ніж алкоголь і берег ставка.

Далі трохи асфальту, ґрунтовки, лісові дороги — і ми біля урочища Монастирок поблизу села Жизномир.

Тут оглядаємо залишки оборонного монастиря, джерело з ванною для купання (не відмовляємо собі в задоволенні і купаємось) і найеротичніший водоспад України.

За легендою, татари після штурму монастиря відтяли голови усім монахам-оборонцям і скинули в це джерело. Відтоді воно набуло цілющих властивостей.

Дорогою регулярно доводиться робити вітамінні привали, споживаючи аличу, черешні, вишні, малину та яблука. Під вечір від цього розмаїття фруктів аж оскома в роті з’явилася.

Від Жизномира лісовими дорогами з чудовими даунхільними ділянками скочуємось в долину Стрипи до хутора Луг Жизномирський. Тоді вбрід переходимо ріку (поряд є кладка, та освіжитись в ріці завжди приємно) і потрапляємо в хутір Луг, де набудовано безліч цікавого, проте мета всього цього будівництва не цілком зрозуміла (чи то приватна садиба, чи комплекс для туристів).

Після кожного чудового спуску ідуть підйоми: тож крутимо вгору з каньйону Стрипи і лісами-дорогами докочуємось до села Язловець. А тут — свято для душі (купа архітектурно-історичних об’єктів) та шлунка (обід в жіночому монастирі під склепіннями королівського палацу).

Після смачного обіду — коротка сієста у палацовому парку, а тоді рушаємо далі на пошуки пригод.

Спуск у долину Стрипи (так, знову вниз, а потім буде знову вверх), трохи кропиви, брід через Стрипу — і ми біля НАЙВОДОСПАДИСТІШОГО СТРУМКА УКРАЇНИ. Тут упродовж 1,5 км зібрано близько 15 водоспадів, найвищий з яких сягає 12 м.

Оглядаємо, смакуємо морозиво й квас у селі, згодом продовжуємо мандри. Знову спуск в долину Стрипи, перебираємось мостом на лівий берег біля дитячого табору “Лісова пісня” (здається, така офіційна назва, а в народі — табір “Скоморохи”) і знову крутимо вгору.

Виїжджаємо на верх каньйону. Тримаючи напрямок на Хмелеву Тернопільської області й ласуючи фруктами, минаємо кілька сіл.

Вечоріє, робимо затяжний спуск до Дністра і переправляємось на другий берег, використавши місцевих добродіїв та їхню плоскодонку (дерев’яний човен, який місцеві називають “чайка”).

Тут магазин і розселення в кемпі “Білий Бізон. Хмелева”. Гарячий душ, вечеря, розмови і солодкий сон. Заснули з думками про наступний день і прийдешні пригоди.

ПІДСУМОК ДНЯ Накрутили понад 60 км, 5 разів пересікали долину ріки Стрипа (з них двічі вбрід), відвідали чимало об’єктів, поласували кілограмами ягід, скупались у джерелі, переправились на плоскодонці через Дністер та випили літри води й квасу.

Також читайте враження про веловихідні #BizonWeekEnd від Сашка Чуба.

велодень 2 #BizonWeekEnd
Хмелева — Чернелиця — Копачинці — Раковець — Лука

Наступного дня довго лінувались, відсипались і від’їдались — тож стартували доволі пізно. Вирішили змінити маршрут з планованого і податися на пошуки нового та невідомого на правому березі Дністра.

Отже, з кемпу “Білий Бізон. Хмелева” їдемо вниз по течії берегом Дністра до найближчого яру-потічка, що впадає справа. Тут починаємо пошуки ДОТа, водоспаду й стежки, яку добряче замаскувала завалами та зсувами нещодавня активність стихії.

Веломаршрут перетворюється на спражню експедицію незвіданими просторами Африки. Форсування потічків, пролізання через буреломи, стрибання по каміннях, чудові краєвиди, невідомі водоспади, купання в джерельних ваннах. Тільки сміття, що змило сюди від найближчого населеного пункту, заважало повною мірою відчути себе героями якогось пригодницького роману.

А далі Чернелиця з руїнами замку та обідом на його території, Копачинці з равликовою фермою “Покутські Равлики” та ентузіастами петанку, Раковець із залишками фортеці над берегом Дністра і козацьким бродом через ріку та фініш в кемпі “Білий Бізон. Лука”. Знову гарячий душ, смачна вечеря і солодкий сон.

Більше ФОТО
з велосипедного #BizonWeekEnd 7 — 8 липня 2018.