Травень – час водних марафонів від TURE TEAM.
Цього року між двома марафонами вийшов тільки один день відпочинку, тож враження та відчуття по закінченню всієї епопеї були особливими.
Та почнемо з початку…
МАРАФОН №1
10 травня – надзвичайний захід, що вже стає традиційним (так сподіваюсь) – Черемош Каяк Марафон.
ІДЕЯ
Ідея марафону проста – стартуємо з кемпу “Білий Слон” на морських каяках та ріками Чорний Черемош, Черемош та Прут їдемо до Чернівців за один день.
Це 140 кілометрів водного шляху, найцікавіші пороги Чорного Черемошу до злиття з Білим, далі Черемош, з його шиверами, перекатами та яскравими порогами в самому кінці, це протоки, розбої, острови та дерева на швидкій течії аж до злиття з Прутом, що вже спокійно і велично несе свої води до Чернівців та далі.
Це шлях бокарашів, що гнали свої дараби (плоти з колод) з Карпатських гір до Чернівців.
Тож цього року з легкої руки чи довгого язика 🙂 Козака Ростислава захід отримав і власну назву – “Шлях Бокораша”.
Відтепер це традиційний захід, що відбуватиметься щороку в середині травня і називатиметься
Черемош Каяк Марафон “Шлях Бокораша”
Cheremosh Kayak Marathon “Bokorash Way”
Любителі весла, каяка, білої води та фізичних навантажень вже можуть брати собі на замітку 🙂
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Вперше такий марафон відбувся 10 травня 2017 року в форматі розвідки. Готувалось до участі три учасника, та в підсумку поїхало тільки двоє – Горон Володимир та Гнидюк Богдан (Богдан не планував їхати – просто опинився в потрібному місці в потрібний час).
Стартували в 7:00 і до 22:30 доїхали до Чернівців.
Рівень води для травня був середнім – по шкалі кемпу “Білий Слон” була залита 5 мітка.
МАРШРУТ
ПРО МАРАФОН 2018
Цього року на марафон зголосилося 7 учасників, в підсумку на старт вийшло 5 чол.
Стартували в 7:30 і не доїхали до Чернівців 🙂
Один учасник (Яновицький Олександр) фінішував перед Сокільськимм порогом – помінявшись з іншим учасником човном, що зазнав пошкодження. Таким чином Сашко проїхав близько 60 км. Хотів доїхати до Вижниці, але мусів порятувати іншого марафонця з більш амбітними планами та віддати йому свій човен 🙂
Ще один учасник – Кукунов Костянтин фінішував у Вижниці – в районі 17:00, проїхавши 70 км та всі пороги, а троє учасників – Горон Володимир, Козак Ростислав та Потіха Віктор – прогребли ще 30 км і близько 20:00 фінішували в районі сіл Банилів – Попельники, нагрібши майже 100 км.
Причини нефінішування в Чернівцях:
- більше учасників – більше пауз і траблів (переворот на порозі Дземброня одного учасника, довге очікування в Верховині – де двоє учасників забирали посилку на Новій Пошті :-), тощо)
- рівень води був значно нижчим від 2017 року
- аварійна ситуація з каяком в Потіхи Віктора – проламав дно каяка, витягання на берег, обнос, вирішування що ж робити, перепакування і т.д.
- гроза з блискавками в Вижниці, яку, від гріха подалі, перечекали на березі
- розуміння, що до темряви не вийдемо з зони завалів та дерев примусило фінішувати завчасно. З питання безпеки – на Прут треба виходити ще за світлового дня, а в нашій ситуації це було вже нереально.
Але задоволення та позитивних емоцій марафон приніс купу: контрасти ріки, що з гірської поступово перетворюється в рівнинну, калейдоскоп порогів, які мов на уроці краєзнавства пролітаєш за один день, зміни погоди – від жаркого сонця до зливових дощів, біль в спині та п’ятій точці, відчуття великої відстані, що ти подолав за один день та невідомого за кожним поворотом ріки. Такі речі хочеться повторити знову 🙂
Тож в травні 2019 року буде нова спроба і маю надію – більш вдала 🙂
МАРАФОН №2
Один день відпочинку (швидше офісної роботи) і вже чекає новий марафон та нові пригоди. Цього разу –
марафон на Дністрі “Троє в каное”
ІДЕЯ
Ріка Дністер в межах Дністровського каньйону – унікальне і надзвичайне місце, яке зачаровує з першого разу і назавжди. Тож проїхати значну частину каньйону за один день, перевірити свою витривалість та міцність м’язів навіть на 5 точці – що може бути кращим. Меандри ріки та відстані між селами в таких обставинах запам’ятовуються найкраще :-), а смачний перекус і сауна на фініші – смакують як ніколи.
Змагання на однотипних човнах дають можливість помірятись силами саме між командами, а не виробниками спорядження, що також додає азарту боротьбі.
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Це вже традиційний захід для TURE TEAM, який відбувається з червня 2012 року за різної погоди, на різних ділянках Дністра, різного рівня води та на різних човнах.
Були спроби робити його весною і восени, протяжністю 130 км або за два дні по 65 км тощо. Зараз вийшли на оптимальну формулу – 110 км з Галича до кемпу Білий Бізон в травні місяці – коли вже тепло, але ще добра течія.
МАРШРУТ
ПРО МАРАФОН 2018
В цьому році команда у нас зібралась весела – сімейна.
Я – тато, Горон Дарія – мама та Горон Яна – дочка.
І назва знайшлась відповідна – “Красуні та Чудовисько”
Наша команда ставила собі за мету перемогти… хіба може бути по іншому 🙂
Стартували в 7:45 і вже через 30 хвилин гонки “Красуні та Чудовисько” були другими з незначним відставанням від команди “Луківські Бахурі”. Каякер в рахунок не йде – він чкурнув вперед і про нього всі забули 🙂
Відстань між нами і ними то скорочувалась, то збільшувалась, та з часом збільшуватись почала частіше і недоїжджаючи до моста в Нижневі втратили суперників з очей.
Переслідування припинилось і наш човен вийшов на штатний режим роботи – щоб доїхати до фінішу і не веслувати в темряві. За розрахунками – близько 21:00 – 22:00 ми б мали фінішувати.
Їдемо розмірено, насолоджуємось краєвидами, спілкуванням, смачними перекусами та веслуванням. Попередній марафон на Черемоші потроху відгукується втомою в спині та дискомфортом в місці посадки, та веслувати це сильно не заважає.
Близько 18:00 робимо коротку зупинку в Долині – купуємо морозиво та рушаємо далі. До фінішу залишається близько 30 км.
Змінюємо посадку в човні: “Чудовисько” сідає спереду – загрібним, а молодша з “Красунь” сідає за кермо. Темп руху зростає і пришвидшившись проїжджаємо ще 16 кілометрів до села Возилів. Тут в західних променях сонця з-за повороту нам зблискує човен суперників і разом з тим променем вертається надія на перше місце.
Закидаємось калоріями та налягаємо на весла. Через кілька кілометрів (100 км на спідометрі в каное) вдається ще трохи скоротити відстань, та коли суперники нас помічають – налягають на весла і розпочинається сутінкова скажена гонитва. Відстань до фінішу скорочується, але це вже не тішить, бо разом з нею скорочується і надія наздогнати.
Спину та плечі добряче судомить від безперервного скаженого темпу, та “Красуні” в азарті боротьби не звертають уваги на жалібні попискування “Чудовиська” і примушують його налягати на весла. На ріку падає вечір та прохолода, з’являються вогні біля мосту через Дністер, а за ним до фінішу вже всього-на-всього 500 м
Наздогнати не вдається та фінішуємо на всіх парах і ледь стоячи на ногах виповзаємо на берег.
110 км позаду, друге місце в кишені, а на найближчі два дні гарантована крепатура в спині (якщо є ще десь – значить не правильно гребете :-))
Кому цікаво – чи варто брати участь в марафоні, то я скажу так: наступного року ми знову виставляємо таку ж команду і знову будемо насолоджуватись Дністром та веслуванням від світанку і до заходу сонця 🙂