Ця мандрівка в Європу видалась дуже насиченою на події. Кожен новий день переповнював новими враженнями…
Кульмінацією виїзду стало сходження на польські Риси.
За день до переїзду в Польщу, переглянувши прогнози погоди, вирішуємо “пекти” на Краків. Погода якраз дає нам шанс… По нормальній дорозі для нас бувалих автомобілістів якихось 300-400 км – це не проблема!
Отож у Кракові забираємо ще одного учасника дійства – Ольжича. І далі у путь – у гори. Ночівля в бусі на парковці і ранній вихід на гору.
Підхід до Морського ока, навколо чарівні пейзажі…
Така “бардзо ладна” хатинка.
Насолоджуємось…
Кажуть літом тут глум народу, хоч сьогодні і вихідний та туристів не багато!
Круті перці!
Татри тим цікаві, що це вже стрімкі, скелясті гори з кавказькими пейзажами, але немає того масштабу гір, де на гору треба 2 -3 дні пертись… Тут майже все доступно в одноденному виході, ще й гірських хатинок безліч…
Безпека перш за все, тож одягаємо системи, кішки і шоломи. Без льодорубу тут теж не комфортно…
Підйом вражає…
Коротка зупинка на перекус.
Стан снігу дуже комфортний, тож підійматись доволі легко, незважаючи на крутизну кулуару.
Судячи з хмар погода буде мінятись, тож радіємо що встигли зловити момент…
Честь, агой, доброго дня – як тільки не вітаємось. А майже під самою вершиною зустічамо земляків.
Після затяжного сніжного кулуару, вихід на скельний гребінь. Все безпечно – притримуємось за пробиті ланцюги…
Вершина!
На горі…ураааа!
І знову тут ці круті пацани…
І любителі лайків у фейсбуці…
Моцний хлоп!
І ще єден…
На словацькій стороні десь тут має бути найвища вершина Карпат – Герлаховські-штіт (2655 м).
В Татрах нам дуже сподобалось. В цей період тут порівняно небагато туристів, тож варто навідуватись час від часу!
Більше фото тут
Зомбі видно тільки на перших фотках. Ви його, що, по дорозі десь закопали ?
Не витримала душа поета… Трохи відстав Алесь.
Певно півко було смачне на схроніську “Морське Око”