Подорож Туреччиною, частина 2-га Каппадокія – Стамбул

Ще в Тернополі, при плануванні нашого маршруту Туреччиною, одним з обов’язкових пунктів була подорож в Каппадокію. Та й після двохтижневого перебування на морі захотілося трошки змінити обстановку.  Отож, купаємось останній день на морі в Долині Метеликів, переїжаємо у містечко Фетхіє і купуємо квитки на нічний автобус до кападокії… Безсонна ніч в автобусі…і ось ми в Кападокії.

Кападокія – це назва цілого регіону, де на невеликій площі  розкидані різноманітні природні та історичні цікавинки.

Візитною карткою регіону це фантастичні геологічні утворення, різних форм кольорів і масштабів…

Туризм стрімко проник у всі закутки цього регіону, так що любителям потринькати гроші не доведеться сумувати. Тут і різноманітні прокати: велосипеди, скутери, мотики, квадроцикли, джипи. І безліч варіантів екскурсій – куди завгодно, хоч під землю… Ну і звісно польоти на повітряних кулях!

Місцем базування ми обрали невеличке туристичне містечко, серце Каппадокії – Гереме. Звідси досить зручно пересуватись по регіону, по основних цікавих об”єктах. Ще й варіантів проживання безліч: від печерних готельчиків, до звичайних кемпінгів.

Ми ж втомлені частими переїздами і розбещені спекою лікійської подорожі знайшли притулок у цій печері:)

Регіон знаходиться в центрі Туреччини, на висоті близько тисячі метрів над рівнем моря. Тож погода тут може сильно відрізнятисі від тої, що на узбережжі. В нас на морі було в останні дні  +20+25, в Каппадокії по приїзду +10+15. Нарешті стали у пригоді теплі куртки, які ми “перли” весь похід… На фото долина Кохання…

Прогулянки фантастичними долинами Каппадокії – найприємніша частина подорожі. Тут є багато маршрутів: простіших, складніших, всі вони проходять основними долинами регіону. Маршрути промарковані мітками, на основних поворотах є вказівники. Також у місцевих туристичних агенціях можна безкоштовно роздобути карти – буклети зі схемою пішохідних маршрутів. На фото долина Троянд (Rose Valley).

Основновною туристичною заманухою туристів в Каппадокії є польоти на повітряній кулі над ранішніми долинами. Вартує таке задоволення 150-180 євро і триває 1-2 години.

На фото мінус 4-й поверх в підземному місті Деринкуйя. Колись дуже давно місцеві жителі створили мережу підземних ходів і кімнат, де жили і переховувались у випадку набігів ворогів. Кажуть тут більше 10 поверхів під землею…

Наша дружня сімейка на фоні Білої Долини!

Ще одне цікаве місце – місто Аванос. Відоме тим, що тут виготовляють різноманітний глиняний посуд і ріноманітну кераміку. Ну звісно, все обросло сувенірними магазинчиками. Деякі крамнички з досить екзотичною атмосферою – в печері. Тут можна навіть самому попробувати “накрутити” горщик з глини. Що ми і зробили…

Ось такі печерні церкви видовбували ранні християни. Ззовні зовсім непримітна дирка в скелі, а всередині такий ось об”єм…

На що тільки не натрапиш мандруючи долинами. Як приклад, мережа тунелів гіганських розмірів, і все це створив ледь помітний струмочок…

В долинах, якими нашпигований цей регіон, сприятливий клімат для вирощення винограду, абрикосів, яблук, грецьких горіхів. Тож місцеві жителі, до появи туризиму, фактично з цього жили. Як добриво для землі використовують послід голубів. Їх тут дуже поважають і сприяють максимальному їх розмноженню – видовбують ніші в скелях щоб вони там селились.

На фото долина Троянд в променях сідаючого сонця, при такому освітлені гарно видно всі хвильки на скелях.

Прощаючись з Каппадокією  хочеться трошки сказати про те, що не сподобалось: це плата за вхід на деякі туристичні об”єкти. Деколи її встановлюють надмірно високу,  до того ж об”єкт може бути зовсім не цікавим. Також мандрівникам слід бути дуже обережним при переході через дорогу, склалось таке враження, що в Туреччині на пішохідний перехід водії зовсім не реагують. Тільки коли вже “лягаєш під колеса” зупиняються…

Час невпинно біжить вперед, тож залишаємо Каппадокію і на автобусі прямуємо до останнього об”єкта нашої подорожі – Стамбулу – міста, що на рубежі континентів.

Живемо в туристичному районі Султанахмет, в 5 хвилинах від Ая-Софії.

Вражають “мегабудівлі”  – Ая Софія і Голуба мечеть.

Найбільше вразила Ая-Софія. Надзвичайно великих об”ємів будівля і якщо уявити, що побудували її у 537 році, майже півтора тисячі років тому. То аж дух захоплює…

Рештки Візантійської мозаїки.

Ще одна з грандіозних споруд Стамбулу – Блакитна мечеть. Це найбільша мечеть Стамбулу, вражає своїм масштабом і оздобленням всередині.

Відвідувачам мечеті слід дотримувати правил – жінки у довгих спідницях і з покритою головою, чоловіки в штанах. Також при вході слід знімати взуття. Туристів пускають тільки в невелику частину будівлі. Цікава ситуація з жінками – мусульманками: їх пускають в мечеть в спеціально відведену маленьку загорожу, де вони мають право перебувати. Чоловіки – мусульмани можуть перебувати у всій мечеті.

З наступанням вечора місто засвічується мільйонами лампочок і те, що вдень привертало найбільшу увагу, вночі виглядає зовсім по іншому…

Нічне життя Стамбулу набирає обертів.

Район Бейоглу – тут кипить туристичне життя Стамбулу. До площі Таксім курсують ось такі трамвайчики.

Площа Таксім. Пам”ятник Ататюрку і соратникам у боротьбі за незалежність Туреччини.

Рибаки на Галатському мості.

Міст, що з”єднує два континенти…

Топкапа – палац і гарем султанів османської імперії. Оточений муром палац складається з десятка окремих будівель. Тут і приватні покої, бібліотека, будівлі для прийому послів, кухні….

Ну і звісно ж гарем. Більшість кімнат порожні, без меблів, тому важко зрозуміти як тут жилося султанам.  Хоча в деяких так нічо…

На завершення шопінг безмежними турецькими базарами і дегустація славнозвісних турецьких ласощів…

Мандрівка вийшла дуже насичена позитивними враженнями. І в Стамбулі вже здавалось, що похід Лікійською стежкою був колись дуже давно, рік тому. Місяць мандрів пролетів так швидко і час вже повертатись додому.

Хто не читав початок подорожі: Частина перша: похід Лікійською тропою.

Дякую за увагу, кому мало фото:

Більше фото тут