Минуло не так уже й багато часу від попереднього походу в гори, а карта моїх мандрів уже охопила землі, де живе вічна темрява. Страшно? =)
Як сказав мій Господар, почався гарячий мандрівний сезон, і тепер нам доведеться нюхнути димку… =)

DSC_0037

Не знаю, як там з димком, але чує мій ніс, що у цьому житті моя шкіра спробує різних штук, і мандрівне життя не обмежиться лише горами.
Ваші варіанти? =)
а) рівнинами
б) ну може ще, болотами
в) ем… лісами
Та ж ні… Не треба мислити поверхнево!!! Думати потрібно глибоко =)

Останній березневий уїк-енд я провів в печерах.
Не скажу, що я рвався їхати в печери, бо й погода не супер, та й під землю лізти, щоб ловити кажанів, я не мастак.
(Далі він ще згадував про воду, якусь білу кобилу і рафтинг… Та не будемо перти поперед батька в пекло – підемо по порядку.)

DSC_0076_filtered

Рекламно-пропагандиські фрази мого Господаря на їхньому сайті (інколи почитую його, щоб знати куди потягнуть знову і бути готовим до всього, як Паспарту з відомого мультика), на кшталт, “Млинки – найспортивніша і найвеселіша горизонтальна печера України” чи “Оптимістична — найдовша гіпсова печера світу” мене не вражали. Та їхати довелося: хто ж відпустить цього “телепня” в похід без мене =).Отже, виїхали. Надворі відлига.

Цього разу компанії в бусі і навіть Господарю не сподобався мій запах. Тож мене попросили пересісти в багажник. Там я вмостився між рюкзаками, насолоджувався тишею і справжнім собачим запахом. Людям цього не зрозуміти =)

Дорогою були короткі привали в Микулинцях і Теребовлі, де ми розглядали якісь фортеці, костели і палаци, а я бігав по кущах і лісочках у пошуках їжі та пригод.

DSC_0168_filtered

Нарешті приїхали в Млинки. Тут вони оселилися в хатині бородатого дядька, а мене в хатину не впустили. Сказали, що мені краще подихати повітрям біля гойдалки. Зате не було відбою від фанатів. Підходили різні двоногі: поговорити, сфотографуватися. Цікаво, це читачі і поціновувачі мого блогу чи просто замилувалися моєю собачою вродою? =). Сподіваюсь і перше, і друге =)

DSC_0159_filtered

Пополудні обговорили з Господарем питання екскурсії в печері і вирішили, що я ще замалий, щоб повноцінно шастати підземними лабіринтами. Тож моя перша спелеомандрівка обмежилася коротким трекінгом вхідними залами. Нічого особливого я не побачив, нікого і нічого не злякався, але тепер можу себе гордо зарахувати до клубу спелеологів або спелеотуристів, або хоча б спелеособак. Ставимо пташку =)
Зате екскурсія селом Залісся (хутором чи вулицею Млинки) була тривалішою, цікавішою і пізнавальнішою. Болото, кури/гуси, собаки/коти — ось де воно СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ ДЛЯ МИСЛИВСЬКОГО СОБАКИ. Та чомусь Господар присікав мої поривання, хоча інстинкт нашіптував мені гнатись, хапати і рвати :-), ням-ням. Певно,Господар хотів усю здобич залишити собі…
Ночувати у спелеохаті не дозволили, та я комфортно передрімав у дровітні.

DSC_0271_filtered

Вранці був переїзд до іншої печери. Здається, Песимістична… Тобто печера з містичними собаками… Чи може Оптимістична. Забув…
Тут мені сподобалося. І хоча я не побував під землею, зате познайомився з чудовим чотириногим другом — собакою Черешнею:
– яка є справжнім спелеологом: регулярно ходить під землю, проводить дні й тижні в спелеотаборах, може самостійно й без світла пересуватися печерними коридорами. Такий собі собачий Норбер Кастере =);
– яка є справжнім другом: без скандалу та бійки поділилася своїм сніданком й обідом із моїм ненаситним шлунком.
Черешня думала, що усі собаки так і живуть в печерах, тож мої розповіді про гори, Аляску та снігові простори внесли легке сум’яття в її голову. Сподіваюсь, це не зашкодить її спелеокар’єрі =)

Поки я досліджував усі запахи та закутки на спелеоподвір’ї, Господар з друзями побували в печері, повернулися задоволені та брудні, як чорти. Я б таких в машину не пустив, а засунув в багажник — до себе «пахучого» в компанію =).

Та вони одним рухом зняли з себе брудний одяг і знову перетворився у чистих двоногих. Ех, мені б так з шерстю…

Ще кілька фото, фраз, рукостискань і ми рушаємо додому. Це добре: уже скучив за своїми малими людськими братиками і сестричці.