Звіт про експедицію до витоків Дністра

«Чи звертали ви увагу, що річка спускається з гір, тече тисячі кілометрів, а потім зникає. Якби річки були людьми, вони зійшли б з розуму, тому що це падіння в «пекло». Але річки не є філософами. Вони приймають все. Вони з’являються на вершині, і поступово досліджують глибини. Річка тече, довіряючи, не знаючи, куди вона прямує – вона ніколи не була там раніше, і у неї під рукою немає ні карти, ні путівника. Вона продовжує співати і танцювати. І зрештою досягає граничного, розчиняється в океані».

Чандра Мохан Раджніш

З давніх-давен ріка символізувала життя. Вона жива, мінлива, звивиста і швидкоплинна. Вона стрімка, бадьора, але буває також широка і могутня. Вона народжується десь високо-високо і далеко-далеко і несе свої води до самого синього моря.

А й справді, де вона народжується? Де бере свій початок найбільша ріка західної України?І чи існує джерело, яке можна вважати початком Дністра?

Виявляється, гідрологи мають в своєму арсеналі методи встановлення витоків річок. Кілька разів у минулому вони ідентифікували їх у різних місцях. Але нині офіційним місцем витоку Данастрісу вважається точка із координатами 49°12′30″ пн. ш. 22°58′00″ сх. д. на висоті 818 м н.р.м. між селами Вовче та Розлуч на території Регіонального ландшафтного парку «Верхньо-дністровські Бескиди».

Команда Ture вирішила відправитися в експедицію з метою відшукати цю точку, а також найвище місце звідки влітку можна починати сплав на каяку. Сам же сплав мав відбутися у форматі 3-денного ультрамарафону, завершальною стадією якого повинен був стати власне марафон “Троє в каное”.

Відтак, 7 червня ввечері ми, Андрій Лазаренко і Антон Кобилянський, виїхали зі Львоваі, взявши з собою 2 каяки і речі необхідні для сплаву та походу. Нас супроводжували Юра і Люда Мамонови, які допомогли вирішити питання із поверненням авто до Львова, за що їм велике спасибі.

Прибули до с.Стрілки (140 км) до сутінків, прилаштували каяки у подвір’ї чудового ресторану “Стрілецький замок”, повечеряли і близько півночі сіли на поїзд від станції Лопушанка до с. Розлуч (8,5км). Звідти й почали сходження. Маршрут вище села дуже заріс, тому ми йшли навпростець ярами і буреломами, крізь тумани і зарості папороті.

Близько 2:00 8 червня  в глибині лісу ми успішно віднайшли витоки великого і могутнього Тірасу. Виглядає він тут ще не так грізно, як його описував Геродот у V ст.до н.е.


Намет ми розкинули поблизу на схилі. Вночі була злива і на ранок дуже похолодало.

Після сніданку ми почали спуск до села. Маршрут “5001” подекуди позначений на деревах на жовтому тлі. Саме село Розлуч зберегло значну кількість старих бойківських хат і дуже незвичний польський костел 1900 року.

До с. Стрілки ми дісталися автостопом. Саме тут за вищезгаданим рестораном було вирішено почати водний етап експедиції.

Адже тут зливається ще мілководний Дністер із такою ж р.Ясеницею, що тече з Розлуча. Таким чином 8 червня о 12:40 команда Тure піднімає якорі і віддає швартові. Повний вперед!

Дністер у верхній частині (в межах Карпат) — типова гірська річка з вузькою й глибокою долиною. Місцями не уникнути сідання на мілину. З каяка не виходимо, допомагаємо собі руками)

Тут безліч шивер, перекатів, порогів, невеличких, щоправда

По ходу в Дністер впадає багато великих і дрібних допливів. Від Спаського каменя нас супроводжує червоно-книжний чорний лелека. Цікаво, що саме тут я його побачив вперше 15 років тому.

фото з інтернету

На рівнину Дністер виходить нижче міста Старий Самбір. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Тут же знаходиться і найбільший поріг, який нам доводилося бачити під час нашої подорожі.

Також тут знаходяться вітрова електростанція “Старий Самбір” – найпотужніша в Західній Україні, що  забезпечує електрикою весь район.

Нижче за течією Дністер напрочуд мальовничий. Високий берег сягає 10 м у висоту. Він пронизаний гніздами берегових ластівок, наче гуртожиток.

фото з інтернету

Перед Самбором ріка розділяється на два рукави: лівий закінчується непрохідною дамбою, а правий був перегороджений заваленим деревом, тому каяки довелося перенести через острівець нижче від дерева. Далі був ще штучний поріг.

День виявився довгим, до берега ми пристали нижче від м.Самбір лише після 22:00. Сутеніло, а повний місяць дав нам змогу розбити табір без ліхтариків.

Наступного ранку ми піднялися із першими променями сонця.

Швидко зібралися і перехопивши чогось, відчалили. За Самбором ріка утворює безліч меандрів, то звужуючись до непристойних 5-ти метрів, то розтікаючись знов.

Річка подекуди перегороджена заваленими підмитими деревами. Єдиний прохід часом лишається попри самісінький берег. Щоб пройти, доводиться вклонитися.

У цих звивистих тунелях-лабіринтах із верби і лози нас супроводжував хор птахів, досить багато риби, що вигрівалася на сонці. Часто траплялася біла і сіра чапля, рибалочка та одуд. Зустрічали сліди бобрів і видр.

фото з інтернету

Пропливали під підвісними мостами. Їх доволі багато в верхній течії Дністра. Не всі вони збереглись добре, але цей – схоже, працює.

Часті перепади рівня води призводять до утвореннями численних завалів майже на всю ширину річки, що сповільнювало наш рух на каяках, і може стати суттєвою перешкодою для більш об’ємних суден.

Долобівська гребля у с.Чайковичі виявилася непрохідною для нас. Тут колись була верхня точка старту Експедиції Дністер. Довелося обносити. І нам не соромно за це.

Це єдине місце де можна було би ризикнути проскочити за вищої води.

Далі було багато води і багато сіл із властивою для них водоплавною фауною.

В дорозі ми дізналися, що марафон переноситься, а це означало, що у Галичі трансфер на нас не чекатиме. Тому Андрій прийняв рішення сплавлятися до кемпу Білий Бізон. Я ж вирішив задовільнитися цього разу сплавом до славетного смт. Ріо де Журавно.

У активному темпі ми прогребли 6 годин з короткими передишками. Загалом, за перші 2 дні ми бачили дуже мало місць, де можна було б вийти на берег і розбити табір.

Села укрупнювалися. Дністер ставав мутнішим і бруднішим. Кількість рибалок зростала. Їх не бентежили рясні викиди смердючих стічних вод навпроти Миколаївського цементного заводу (сором і ганьба порушнкам закону!).

На порозі ночи ми довеслували до с.Березина, де проводиться НебуХай – фестиваль повний креативу та вільний від алкоголю. Тут  зусиллями Т. Білошицького і турклубу Манівці будується спортшкола.

10 червня о 6:55  після сніданку Андрій підриває вперед. Він встановив цього дня новий рекорд – за 1 день від Березини до Білого Бізона (184 км!!!), куди дійшов близько 2 години ночи.

Я ж продовжив сплав у середньому темпі. Знаковим було місце злиття Стрию та Дністра у с.Заліски. В давнину верхню частину Дністра називали Стрий, або щось на кшталт.

У Залісках мені часто доводиться бувати і саме це місце наштовхнуло на ідею про описану експедицію. Фінішував я у Журавно задоволений і натхненний красою нашого такого древнього але водночас завжди нового і цікавого Дністра.

У підсумку учасниками Avanture експедиції було пройдено близько 17 км сушею і  165 км річкою від с.Стрілки до смт.Журавно за неповних 3 дні. Додатково Андрій пройшов 150 км від смт.Журавно до с.Лука приблизно за 15 год.

 

НАЙБЛИЖЧІ ПОДІЇ

<< Вер 2017 >>
ПВСЧПСН
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

ТРЕНУВАННЯ TURE TEAM