kbs_1140_OKЗмагання такого формату проводилися чи не вперше в Україні (якщо не помиляюся), а участь у такому чи схожому дійстві наша команда – TURE-TEAM брала теж у перший раз.

Тож чого чекати, на що сподіватися і до чого готуватися уявлення було тільки приблизне. Зігрівала думка про хороше знання району, наявність певної акліматизації і фізичних кондицій – бо тільки повернулися з лижного походу, а також хороші призи від спонсорів. За перше місце – снігоступи від магазину Gorgany і бренду SALEWA.
За друге місце – рафтинг тур в Карпатах від кемпу Білий Слон і футболки від організаторів, а за третє місце – парка і гаряча карпатська баня та добрий чай з медом, знову ж таки – від кемпу Білий Слон. Всі ці бонуси добряче стимулювали до боротьби.

Більше інформації про те як планувалися і організовувалися змагання, а також про програму проведення ви можете знайти тут >>>

Я ж поділюся своїми враженнями.

Через погоду програма змагань зазнала значних змін – був відкинутий низьковисотний етап на хребті Косарище – бо не було снігу. Тож змагання з триденних перетворилися в одноденне випробування на Чорногірському хребті.

Можливо такий варіант і краще підходить для цих змагань – один день жорсткої боротьби з собою, суперниками, природою і погодою, а далі відпочинок і релакс. Та однозначно судити важко. В майбутньому будемо пробувати.

Щодо учасників, то їх не було багато – всього 4 команди (8 учасників). Планували долучитися ще 2-3 команди, та на жаль, з різних причин їм це не вдалося. Хоча для першого разу і це вже непоганий результат для такої непростої атракції.

1

Учасники змагань на старті

Душу гріло одне, що всі хто приїхав були націлені на перемогу. І, як мінімум, одна команда з Ужгорода – Si Si team справляли враження (так було і на справді) хлопців, що займаються різними змаганнями і мультигонками професійно. Тож поганятися буде з ким і боротьба буде гострою.

Каманда з Ужгорода - Si Si team

Каманда з Ужгорода – Si Si team // Лагажевський Михайло + Компанієць Денис

Команда зі Львова - GORGANY 1

Команда зі Львова – GORGANY 1 // Олександр + Підлужна Ірина

Команда зі Львова - GORGANY 2

Команда зі Львова – GORGANY 2 // Андрій + Бандрівський Андрій

Команда з Тернополя - TURE-TEAM

Команда з Тернополя – TURE-TEAM // Горон Володимир + Плішко Андрій

До судівства, підтримки та підстраховки команд на трасі долучилися туристи зі Львова – Тарас Бандрівський і Олександр Олійник, за що їм велика подяка. Хлопцям довелося стартувати в 7.00, щоб завчасно зайти на Піп Іван Чорногісркьий і там контролювати перебіг змагань та підтримувати учасників.

Попереднього дня деякі команди заїхали доволі пізно, тож ранковий старт вирішили проводити в районі 10 ранку – щоб всі виспались.

Точка старту – село Дземброня, початок підйому на полонину під Смотричем. Долину ріки Дземброні від впадіння в Черемош вирішили не задіювати – щоб не гупати в скітурових черевиках 4 км по заледенілій і безсніжній дорозі. Так само і фінішною точкою була вибрана полонина Веснярка, а не село Шибене, що розташоване нижче і де вже могло не бути снігу.

На старті – фотосесія команд і в 10.05 всі рушаємо в гору.

Команда Si Si team зі старту взяли високий темп і пішли у відрив зблискуючи підошвами своїх бігових шиповок (скітурові черевики і лижі вони несли на рюкзаках). Ми ж з Андрієм намагаємось не відставати – і гупаємо позаду в гірських пластикових черевиках з рантами. Лижі тягнемо на мотузці.

Спочатку було важкувато – біль в печінці (не відчував такого ще зі шкільних кросів), смак крові в роті і думки – може забити на це все, переможці і так зрозумілі, то ж для чого мучити себе 🙂 Та бажання отримати приз, або хоча б не здатися гнало вперед, та й Андрій, який ішов попереду 10-20 м, команда з Ужгорода, що маячила десь вгорі за 200 метрів та інші дві команди зі Львова, що наступали на п’яти позаду – теж стимулювали до руху.

Біли колиби Si Si team взуваються в черевики і стають на лижі. Андрій їх наганяє, я майже… Та на підйомі від колиби, на лижах,  вони знову ідуть у відрив. Ми ж продовжуємо волочити лижі на мотузках.

Від старту проходить 25 хв.

Від колиби і до зони лісу стрімкість підйому зростає, та на самопочутті це відображається в кращу сторону – стає легше. Організм входить в похідний режим, приходить розуміння – до фінішу таки можна дійти і дожити 🙂
Ліс закінчується і виходимо в високогірну зону на схилах гори Смотрич – тут знову бачимо команду Si Si team, що чимчикує попереду.
В районі першої скелі, на підйомі до вершини Смотрича, одягаємо куртки – бо подуває добрий вітерець.
Потроху наганяємо команду з Ужгорода. Вони продовжують експериментувати з лижами – то їх надягають, то знімають. Ми ж це діло просто тягнемо на мотузках.
На середині підйому трохи міняємось з Андріємо ролями – він притомився, а в мене відкрилося друге дихання.

Дві години від старту – вискакуємо на вершину, а тут Si Si team – вдягають лижі з камусами. Ми беремось за це саме, та без камусів. На хребті вітряно, видимість є, та натягує хмар.

Паралельно п’ємо чай. Ужгородці знову пішли у відрив, ми ж стартуємо за хвильку.
Сніг і схили обледенілі, тому їхати на лижах без камуса – швидко і важко водночас. Спускаємось на сідловину між хребтом і Смотричем і починаємо знімати лижі.
Неподалік на підйомі бачимо хлопців з Si Si team – вони перекушують.

Андрій наздоганяє суперників, я ж ще бавлюся з мотузками і в’яжу лижі. Хлопці радять і нам перекусити, бо після 2 годин – сили зникатимуть. Дослухаємось до їх поради. Вони зникають в тумані, а ми беремось до перекусу.

Погода псується, туману додається. Тож йдемо в молоці, хребет десь впізнається, десь – не дуже. В напрямку Говерли проходить група туристів-примар.
Доходимо до вершини – йдеться доволі легко – таки точно включився похідний режим.

Наша тактика не змінилася – йдемо пішки, лижі тягнемо. На початку підйому на Піп Іван сліди суперників на лижах ще зустрічали, але з якогось етапу – перестали. Закрадається думка,  що вони десь блуканули в тумані і ми їх обігнали.
На вершині зустрічаємо Тараса з групи підтримки. Від моменту старту проходить три години.

Додаємо одягу на себе, чіпляємо камуси на лижі, а лижі на ноги, випиваємо чай та легкий перекус і починаємо спуск обледенілими схилами.

Спочатку їдемо в тумані тримаючись дороги. Камуси пригальмовують стрімкий лет по кризі. З часом схили стрімкішають, сніг мокрішає і відкриваються краєвиди. Хмара, що засіла на вершині Попа Івана залишається позаду. Внизу по схилу – десь за 1 км від нас помічаємо каманду з Ужгорода. Судячи з їхньої швидкості спуску – вони котять без камусів. Пропоную Андрію зробити те саме, та він за спуск на камусі. Так і робимо.

Надії наздогнати суперників майже не залишається, та здаватись теж не хочеться – тому котимо вниз. Спуски шикарні і приносять купу задоволення – як компенсацію за всі труднощі підйому.

На середині спуску Андрій відстає, я ж лечу вперед, бо якесь чуття штовхає і не дає спинитись. Раптово, біля озера Марічейка, вискакую на команду Si Si team. Вони цього явно не сподівалися. Я на лижах з камусами, вони в скітурових черевиках, лижі на рюкзаках, камуса – в рюкзаках (якраз зняли лижі), а подальший маршрут – десь 2 км засніжених спусків і підйомів. Тож у мене явна перевага. З усіх сил налягаю на весла (упс – палки) і тулю до полонини Веснарка.

Фінішую на полонині в чудовому настрої – всі труднощі позаду. На годинниках 14.05 – від моменту старту проходить 4 години.

Тепер, до повної перемоги лишилося діло за Андрієм – головне щоб і він обігнав ужгородців. Тож коли помічаю силует людини на краю полонини – хвилююся – та це він. Радості моїй не має меж – ми перемогли.

лижні змагання в карпатах

Щасливі переможці на фініші 🙂

І хоч хлопці з команди Si Si team були краще підготовлені фізично, та нам вдалося обіграти їх тактично.

За 10 хвилин фінішують і вони. Вітаємо один-одного, пємо чай, атмосфера дружня і привітна – що тішить. Вияснюємо де транспорт і починаємо спуск донизу. Їдемо вже без камусів. Спуск приємний, та з часом сніг закінчується і переходимо на пішу ходьбу.

 В Шибеному нас мав чекати транспорт, та по долині купа снігу і бус застряг десь за 2 км від села. Чимчикуємо туди і беремося за витягання машини з снігових заметів. Тут знову починається командна робота, та тепер працюємо двома командами – штовхаємо, підпихаємо, піднімаємо, розхитуємо і в кінці кінців випихаємо бус з замету. Розвертаємо його на вузькій засніженій дорозі і вивозимо в безпечнішу зону – до КП прикордонників.  За цими розвагами, ватрою та чайком час пробігає непомітно.

Близько 17.00 з’являються учасники решти двох команд, а на 18.00 підтягуються і судді-пішоходи. У них по дорозі ще була цікава історія – вже в високогірній зоні зустріли двох юнаків з Франківська, які без рукавиць, спорядження, закоцюрблі і в сутінках намагалися піднятися на Піп Іван. Гаряче слівце – не завжди літературне і дружня порада повернула їх до тями і вони пішли донизу – хоч рятувальникам роботи не буде 🙂

Всією дружньою компанією їдемо в бусі до кемпу Білий Слон. Невдахи-горосходжувачі їдуть з нами до Зеленого.
А в кемпі усіх чекає смачна вечеря, парка лазня, трав’яний чай, п’янкий мед, цікаві розмови про все і ні про що та дуже міцний і солодкий сон після такого нелегкого і насиченого дня.

 Ранок був простим – нагородження і в дорогу до нових пригод 🙂

Думаю, що наступного року спробуємо зробити змагання знову і сподіваюся, що вийдуть вони ще цікавішими, погода буде сприятливішою, а учасників приїде більше. Хоча тоді перемагати буде важче 🙂

 Трохи про спорядження і підготовку команди TURE-TEAM

Лижі:
Володимир – використовував лижі, люб’язно і безкоштовно надані компанією Fischer (комплектація: лижі – Fischer Transalp 80, камуса – fischer Transalp 80, кріплення -Fischer Ambition)
Взуття – класичні черевики з прокату кемпу Білий Слон. Гірські, пластикові черевики Koflach з рантом – не дуже жорсткі для спусків, але більш-менш прийнятні для піших переходів.

Андрій – використовував лижі Hagan x-plore tour, кріплення – diamir experiense, камуса – хороші і не відомі 🙂
Взуття – шкіряні рантові черевики – ще менш жорсткі для спуску, але ще більш прийнятні для простої ходи в гору.

Харч
Легкий перекус (сухофрукти, казінаки, шоколад) і чай каркаде з лимоном в термосах

Інше спорядження: ліхтарик, документи, карта-компас-GPS, мінімальна аптечка, мотузка для транспортування лиж, штурмовий наплічник

Одяг – все по мінімуму, але в негоду почувалися б комфортно.

Підготовка – нічого особливого і спеціального. Просто цієї зими вдавалося регулярно вибиратися в гори і підніматися на Карпатські хребти та вершини. Чого і вам бажаю.

++++++++++++++++++++++++++++++++

В звіті використані фото від Плішка Андрія і Бандрівського Тараса