Нічні пригоди господаря на Попі Івані. І мої біля нього :-)

В суботу ходив з господарем і його друзями в гори – на Смотрич і Піп-Іван.

Вони покататись на лижах (по модному – скітурити), я – витягнути їхні лижі на гору (по модному – бути шерпом

Як каже собача мудрість: полюбляє твій господар на саночках кататись, будь готовий їх на гору тягнути.

Стартували з кемпу Білий Слон: вони на машині, а я на своїх чотирьох – навипередки з TURE-BUS. Добряче розігрівся перед початком підйому.

10882092_369221689915658_5213703865486734421_n 1013876_369221636582330_975878673231313424_n

В Верхній Дземброні на мене ще дочепили 4 пар лиж – щоб життя медом не здавалось. Двоногих четверо, тож лиж – 4 пари по 2 шт. Добре що вони не чотириногі і на передні лапи лиж не одягають. Тоді б я певно загнувся…

Господар це діло щодо мене чомусь називає – виконувати своє природнє призначення.

Цього разу “природнє призначення” по відчуттях тягнуло не менше як на 18 кілограм. Поки ми рухались тякою-сякою дорогою – було ще нічого, та потім пішли підйоми, засніжена стежка і тут вже було не солодко. Мусів згадати всі свої маламутячі навички, інстинкти і проявити аляскинський характер. Не буду приховувати – пробував симулювати і давити на жалість господаря і всіх, хто проходив поруч. Та мене швидко розкусили і помагати не спішили. Довелось крутитися самому.

Але почнемо з початку.

Стартували ми пізно – десь в 11.00. В такий час у грудні на Піп Іван не варто вже милитись.
До вершини Смортича йшли не поспішаючи – двоногі спілкувалися, фотографувалися і насолоджувалися краєвидами. Мене ж гальмувало моє 20-ти кілограмове “природнє призначення”.

Частину учасників господар відправив з Смотрича додому, а він і Дундій Ігор вирішили маслачити на ПІЧ і прокататися вночі до Шибеного. Мене на цю затію теж підписали. Я б може й не погодився, та вони забрали вантаж – наділи лижі на ноги. Окрім того по розмовах чув, що розглядався варіант холодної ночівлі – вони без спальників. Мене це зовсім не хвилює – моє хутро завжди зі мною . Тож я іду.

Темніє, рухаємось під зорями і місяцем, що ледве пробиваються крізь туман. Вітру майже немає, морозець – десь 10 градусів.

18.00 – ми на вершині Піп Іван Чорногірський, 2028 м. Відпочили, попоїли, оглянули зміни в обсерваторії.

19.00 – стартуємо з вершини. Все затягнуто туманом. Двоногі трохи блудять і намагаються не втратити ребро спуску в Шибене.

Десь на 1900 виходимо з тумаю, навколо чудові марсіанські пейзажі.
В двоногих починається шикарний фрірайд по цілині, схилах, між смереками і жерепом.
А я зі всіх сил намагаюся не відставати. Мені лиж не видавали, а сніжку тут по самі …. (ви розумієте про що я?)

Така гонка тривала аж до Шибеного. Я не відстав.

НАЙБЛИЖЧІ ПОДІЇ

<< Вер 2017 >>
ПВСЧПСН
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

ТРЕНУВАННЯ TURE TEAM